КОВТУН МАКСИМ ІГОРОВИЧ

опубліковано 27 квітня 2026 року о 14:43

19 грудня 1988, м. Самар - 30 квітня 2025, н.п. Садки, Сумська область

Позивний “Вінтерс”

Максим навчався у ліцеї №11 м. Самар. З дитинства займався народними танцями, був активним, допитливим і надзвичайно творчим хлопцем. Любив сцену, мистецтво, музику — і саме це визначило його подальший шлях.

Після школи вступив до Дніпропетровського фахового мистецько-художного коледжу культури за спеціальністю «Актор театру ляльок».

Творча, чутлива і водночас надзвичайно відповідальна людина, Максим мав тонке почуття гумору, любив театр, музику, цінував щирість і справжність у людях.

До лав Збройних Сил України був мобілізований навесні 2023 року, до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Ще з початку повномасштабного вторгнення Максим усвідомлював, що рано чи пізно муситиме йти захищати країну тому почав активно готувати себе фізично, вивчав озброєння та тактичну підготовку. Коли отримав повістку, сумнівів не мав — «треба йти».

Службу розпочав як номер обслуги СПГ, у взводі вогневої підтримки. Постійно прагнув розвиватися — опанував керування безпілотниками, пройшов сертифікацію і з січня 2024 року став пілотом-розвідником. Пройшов Марʼїнку, Красногорівку, став старшим пілотом, навчав побратимів літати на “Мавіках” і виростив кілька екіпажів.

З вересня 2024 року його підрозділ брав участь у Курській операції, де Максим отримав травму коліна (розрив меніску). Після лікування, у березні 2025 року, пройшов навчання на пілота FPV-дронів у новоствореній роті ударних безпілотних авіаційних комплексів при 3-му батальйоні 80-ї ОДШБ.

З початку квітня 2025 року виконував бойові завдання на Сумському напрямку. Під час другого бойового виходу, вранці 30 квітня 2025 року, на позиції його підрозділу впала авіабомба (КАБ). Від отриманих уламкових поранень Максим загинув на місці.

Побратими згадують Максима як людину, на яку завжди можна було покластися.

Він був спокійним, врівноваженим і водночас надзвичайно рішучим.

Його поважали за професійність, відповідальність і людяність.

Для багатьох він став прикладом справжнього воїна і лідера —

одним із найкращих, з ким доводилося служити.

Указом Президента України №436/2025 від 27 червня 2025 року солдата Ковтуна Максима Ігоровича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У Максима залишилися дружина, донька та батьки.